+

Ізмаїльське медичне училище

 

КОНЦЕПЦІЯ
ВИХОВНОЇ РОБОТИ
Ізмаїльського медичного училища

 

 

 

 

Зміст

1.Мета i завдання виховання студентів  училища..........................................

   1.1. Принципи виховного процесу в ТОВ «Ізмаїльське медичне училище»

        1.2. Основні завдання, спрямовані на досягнення мети виховання

2.Основні напрямки виховної роботи............................................................

  3. Організація виховної роботи

         3.1. Суб’єкти, що забезпечують реалiзацiю виховної  роботи в училищі

         3.2. Виняткова роль викладача у виховному процесі

       3.3. Роль кураторів академічних груп

 

 

 

 

 

 

 

1. Мета i завдання виховання студентів  училища

Формування національної інтелігенції, сприяння збагаченню й оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти – це мета, що стоїть перед вищими навчальними закладами на одному рівні з підготовкою висококваліфікованих фахівців. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів (ВНЗ), адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об’єднань студентської молоді.

Система заходів з виховання студентів училища базується на основних положеннях Концепції національної системи виховання з урахуванням органічного взаємозв’язку процесу навчання та виховання.

Розроблені концептуальні засади виховання студентів  училища охоплюють головну мету, цiлi i завдання виховної роботи, iдейне підґрунтя, основні напрямки i засоби досягнення мети; визначають, які соціально-етичнi й духовні риси необхідно прищеплювати студентам  училища; вони також ураховують накази та розпорядження директора, розпорядження завідуючих. Також виховна робота зі студентами в нашому  училищі орієнтується на кращі зразки досвіду українських та світових вищих навчальних закладів. Зокрема, значна увага приділяється вимогам нормативних документів Болонського процесу.

Головною метою виховання, на досягнення якої спрямовано зусилля професорсько-викладацького колективу, громадських органiзацiй i угруповань, є формування цiлiсної i гармонійно розвиненої особистості з високою національною самосвiдомiстю. Така особистість — це насамперед громадянин української держави, її патріот, гуманіст, для якого пріоритетом є загальнолюдські й загальнодержавні цiнностi, це людина з високою фаховою підготовкою й широким світоглядом, розвинутим інтелектом, належним рівнем загальної, політичної та правової культури. Отже, ідеться про необхідність систематичного і цілеспрямованого виховання національного типу особистості, формування в неї національної свідомості і самосвідомості, завдяки чому досягається духовна єдність поколінь, наступність національної культури і безсмертя нації.

 

1.1. Принципи виховного процесу в ТОВ «Ізмаїльське медичне училище»

До принципів, на яких базуються цілі та завдання виховання, належать:

гуманізм і толерантність, повага до студентів, їхніх цiннiсних орiєнтацiй i переконань, політичних симпатій, релiгiйних уподобань;

— урахування iндивiдуальних нахилів i здібностей студентів, рiвня їхнього інтелектуального та загальнокультурного розвитку, специфіки курсу навчання і майбутньої  спеціальності;

партнерство як форма стосунків між викладачами i студентами, співпраця у розв’язанні питань навчання, відпочинку, побуту, широке використання можливостей Ради студентів, підтримка i стимулювання студентських iнiцiатив;
єдність навчання, виховання та науково-дослідної роботи, що передбачає добросовісне виконання кожним студентом своїх функціональних обов’язків i громадських доручень, участь у науково-дослiднiй роботі та громадському житті групи, курсу, факультету,  училища;

— цiлiснiсть i системність виховного впливу на студентів структурних пiдроздiлiв  училища, викладачів, Ради студентів;

— пріоритет загальнолюдських цінностей, їх органічне поєднання з цінностями національними.

 

1.1.2. Основні завдання, спрямовані на досягнення мети виховання

Досягнення мети виховання передбачає розв’язання таких завдань:

— забезпечення умов для самореалiзацiї особистості вiдповiдно до її здібностей, власних i суспільних потреб та iнтересiв;

розвиток світоглядної культури молодої людини, її цiннiсних орiєнтацiй i створення умов для вільного світоглядного вибору;
формування патріотизму i національної свiдомостi, поваги та любові до України, шанування її iсторiї та належне оволодіння державною мовою;
розвиток iнтернацiональних почуттів, створення умов для розширення i поглиблення знань про події у свiтi, специфіку життєдiяльностi інших держав i суспільств, утвердження поваги до звичаїв, традицій, культури народів світу;
професійне виховання, яке передбачає становлення юнаків i дівчат як досвідчених фахiвцiв, котрі досконало володіють професійними знаннями, вміють творчо застосовувати їх на практиці, приймати нестандартні рішення, готових до роботи в умовах ринкових відносин;
уведення молодих людей у світ господарського, соціального, політичного, культурного досвіду цивiлiзацiї i свого народу;
виховання правової культури, а саме — поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та додержання правових норм i принципів;
формування моральної й естетичної культури, утвердження у свiдомостi молодих людей принципів загальнолюдської моралі, розвиток зрілих естетичних смаків, потреб та iнтересiв, вироблення вміння правильно оцінювати i творити добро та красу;
охорона i забезпечення розвитку повноцінного фізичного, психічного та духовного здоров’я юнаків та дівчат;
розвиток екологiчної культури, розуміння необхiдностi гармонії між людиною i природою та її додержання на практиці, у тому числі в майбутній професiйнiй дiяльностi студентів;
формування навиків соціальної активності, творчої iнiцiативи, підприємництва та особистої вiдповiдальностi за прийняті рішення та вчинки;
виховання потреби в активній протидії виявам антигромадської поведінки, правопорушень, бездуховності, аморальності;

— оволодіння результативними методами та навиками набуття нових знань, формування потреби у постійному інтелектуальному, духовному i моральному збагаченні та самовдосконаленні.

Виховна робота в ІМУ несумісна з пропагандою насильства, жорстокості, мiжнацiональної ворожнечі, людиноненависницьких теорій, поглядів, спрямованих на підрив державних iнтересiв України, та має світський характер.

 

2. Основні напрямки виховної роботи

Сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі Україна відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти, що дає змогу формувати духовно багате покоління людей. Це обумовлює новий підхід до виховання студентської молоді. Виникла соціальна потреба у формуванні творчої особистості майбутнього спеціаліста, який би зміг розв’язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечують не просто виживання, а прогрес нації. Ефективність формування творчої особистості, безперечно, підвищується, якщо забезпечуються:

а) використання педагогіки народознавства;

б) засвоєння студентами знань про Вітчизну, народ, його культуру і спосіб життя, вмінь та навичок у їх практичному застосуванні;

в) співробітництво викладачів і студентів у виборі різних форм і видів діяльності;

г) організація активної творчої патріотичної діяльності студентів у позааудиторний час.

Кожен з напрямків виховної роботи спрямований на досягнення мети, розв’язання конкретних завдань i передбачає використання вiдповiдних форм та методів роботи. Незмінна єдність, взаємодоповнюваність усіх видів виховання є важливою умовою результативності виховної роботи в цілому. Формування свiтоглядної культури передбачає збагачення i розвиток свiтогляду студентiв як системи знань i переконань щодо навколишнього свiту та свого мiсця у ньому, кристалiзацiю життєвих принципiв особистiсного буття, вироблення вмiння обстоювати їх на практицi, виховання толерантностi, поваги до людей, якi мають iншi свiтогляднi цiнностi.

Провідне значення у формуванні свiтоглядної культури студентiв має належно органiзований навчальний процес, у першу чергу з дисциплін гуманiтарної підготовки, як-от: філософії, історії України, соцiологiї,  культурологiї, економiчної теорії та iн.. Важливе значения мають також залучення молоді до активного суспiльного життя, виконання громадських доручень, особиста iнiцiатива й участь у пiдготовцi та проведеннi культурно-масових i громадсько-полiтичних заходiв.

Процес формування свiтоглядної культури здійснюється на плюралiстичнiй основi й передбачає вiльне свiтоглядне самовизначення кожної молодої людини.

Реалізація зазначеного та основних завдань і принципів виховної роботи в  училищі здійснюється в таких пріоритетних напрямках виховання:

Духовне та моральне виховання студента — це складна інтегральна система формування його особистісних якостей, які характеризують ступінь розвитку і саморозвитку моральних цінностей, переконань, мотивів, знань, умінь, почуттів і здібностей, що їх студент виявляє в різних ситуаціях морального вибору та моральної діяльності в порівнянні з тими високогуманними цінностями, принципами, правилами, які в сучасному соціокультурному середовищі заведено вважати нормативними або ідеальними. Таким вихованням забезпечується засвоєння студентами моральної культури суспiльства, норм поведiнки, мiжлюдських стосункiв, сприйняття їх як правил, що регулюють власну життєдiяльнiсть, усвiдомлення критерiїв добра i зла. У результатi морального виховання досягається єднiсть етичних знань, моральних почуттiв та переконань i потреб у високоморальних вчинках. Важливим показником мiри моральностi особистостi є ступiнь зрiлостi її основних моральних рис, таких як совiсть, честь, гiднiсть, доброта, вiдповiдальнiсть, сором, дисциплiнованiсть, принциповiсть. Висока моральнiсть — це завжди єднiсть слова i дiла, чеснiсть і поряднiсть, сумлiнне виконання людиною синiвських, професiйних, громадянських обов’язкiв, вiрне служiння Україні. Втiлюється моральнiсть у конкретних вчинках, дiях iндивiда незалежно вiд сфери їх вияву.

У моральному вихованнi поєднуються принципи i норми загальнолюдської моралi та нацiональної моральної цiнностi. Моральне виховання пов’язане з правовим вихованням. Поєднуючись, вони забезпечують формування культури людської поведiнки.

Студент є носiєм певної моралi i виховується як пiд час навчально-виховного процесу, так i середовищем особистого буття. У зв’язку з цим важливу роль вiдiграють бесiди на моральну тематику, зустрiчi з видатними особистостями, читання художньої лiтератури, неухильне додержання правил внутрiшнього розпорядку  училища. Значний потенцiал морального впливу на студентiв має Рада студентів, клуби за інтересами .

Отже, у процесі організації життєдіяльності студентів у культурно-освітньо-виховному просторі сучасного вищого навчального закладу складається система цілей, які орієнтують педагогічний персонал на розвиток виховання студента передусім як громадянина, як фахівця, як високоморальної, інтелігентної, творчої, конкурентоспроможної особистості, як культурної людини.

Виховання студента як громадянина передбачає становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією, орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту права та виконання своїх громадських обов’язків, відображених у Конституції України.

Виховання студента як фахівця орієнтовано на розвиток:

глибокої зацікавленості, любові до вибраної професії, професійної самосвідомості, ерудиції та компетенції;
усвідомлення професійного інтересу й відповідальності,
здатності ставити творчі та ефективно розв’язувати професійні завдання у вибраній сфері професійної діяльності,
готовності приймати нестандартні рішення;
відкритості для нових досягнень науки, техніки i практики.

Важливу роль у цьому процесі відіграє особистість викладача, насамперед дисциплін фахового спрямування.

Виховання студента як високоморальної особистості має на меті розвиток:

високого рівня моральних чеснот (чесності, обов’язку, відповідальності, доброзичливості тощо);
моральної культури, включаючи розуміння високоморальних національних і загальнолюдських цінностей;
гуманістичних поглядів, переконань і світогляду.

Виховання студента як інтелігентної особистості спрямовано на розвиток:

високої культури спілкування та поведінки;
високого рівня ерудиції;
системності та критичного мислення;
естетичної, художньої культури;
прогресивних поглядів та переконань;
толерантності й поважного ставлення до людей іншої національності та інших поглядів і переконань;
кращих рис і традицій української інтелігенції.

Виховання студента як творчої особистості передбачає розвиток:

методологічної, дослідницької культури;
творчо-пошукових умінь та здібностей;
здібностей як до індивідуальної, так і до колективної творчості у вибраній сфері професійної діяльності;
здібностей до креативного, системного застосування знань у розв’язанні професійних теоретичних і практичних завдань.

Виховання студента як конкурентноспроможної особистості ставить за мету розвиток:

працьовитості;
стресостійкості;
неперервного професійного саморозвитку;
комунікативних і лідерських якостей;
етично-правової відповідальності;
уміння виконувати та завершувати роботу на високому якісному рівні;
прагнення постійно підвищувати свій рівень інформаційної культури.

Інтеграція всіх наведених якостей уможливлює виховання студента як культурної людини, у зв’язку з чим велика відповідальність покладається на викладачів соцiогуманітарних дисциплін.

Національне виховання -  це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності молоді, виховання її у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації. Система виховання ґрунтується на ідеях національного світогляду, філософії, ідеології, а не на ідеях якогось учення чи якоїсь партії, громадсько-політичної організації. Національна система виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що ввібрали в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності, трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну і систематичну виховну діяльність сім’ї, державних і громадських навчально-виховних закладів, осередків (практичний аспект).

Національне виховання ґрунтується на таких фундаментальних принципах, як природовідповідність, народність, етнізація виховання, гуманізм, демократизм, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу, поєднання педагогічного керівництва із самодіяльністю студентів, реалізація народознавчого, людинознавчого й особистісного підходів у процесі навчання і виховання та ін.

Патрiотичне виховання — його метою є формування у студентів поваги та любовi до Батькiвщини, вiдданостi, готовностi захищати, збагачувати особистою працею, максимально сприяти вивченню та досконалому володiнню державною мовою. Принципово важливим є вивчення iсторiї, культури, традицiй, звичаїв України, кращих досягнень у галузях науки, освiти, технiки, мистецтва як минулого, так i сучасностi. Патрiотичне виховання здійснюється з урахуванням специфiки навчальних дисциплiн на лекцiях, семiнарах, практичних заняттях та у позаурочний час.

 Значний виховний потенцiал мають такi дисципліни, як iсторiя України, українська мова, культурологiя, дисципліни професійної підготовки.

Патрiотизм — це поєднання знань, почуттiв i дiй. Патрiотичне виховання не протиставляється, а органiчно доповнюється нацiональним та iнтернацiональним вихованням. У процесi патрiотичного виховання культивуються кращi риси української ментальностi — любов до України, працелюбнiсть, iндивiдуальна свобода, зв’язок із природою, щирiсть i доброта, гостиннiсть, повага до рiдних та iн. Істинний патрiот — це завжди людина нацiонально зрiла.

Інтернацiональне виховання — це залучення молодих людей до економiчних, полiтичних, соцiальних, культурологiчних та iнших цiнностей, створених народами свiту, формування поваги до мiжнародного суспiльного досвiду, бажань i вмiнь його переймати, допомагати представникам iнших етносiв, суспiльств та держав у розв’язанні наявних питань i проблем. Однiєю з базових основ цього напряму виховання є кiлькiсне i якiсне зростання обсягу знань студентiв про iншi етноси (народи), держави, суспiльства, їхні досягнення у рiзних сферах людської життєдiяльностi. Важливо пiд час навчального процесу постiйно наголошувати на iнтернацiональному характері науки, звертати увагу на спiвпрацю народiв i держав у розв’язанні проблем глобального характеру.

Важливе значения для формування у молодих людей iнтернацiональних почуттiв має вивчення iноземних мов, упровадження в навчальний процес в  училищі європейських технологiй навчання і критеріїв оцiнок знань. Інтернацiональне виховання органiчно доповнює патріотичне виховання, допомагає глибше усвiдомити мiсце i роль України у свiтi, чiткiше визначити шляхи її iнтеграцiї у європейське i свiтове спiвтовариства.

Правове виховання — це формування соцiально зрiлої, вiдповiдальної поведiнки юнакiв та дiвчат на основi знань, норм i принципiв чинного законодавства України, поваги до прав i свобод iнших людей, шанобливого ставлення до державних символiв. Правова культура особистостi невiд’ємна вiд активної протидiї особам, органiзацiям i установам, що порушують закони, зазiхають на територiальну цiлiснiсть i незалежнiсть України, завдають збиткiв державi та її громадянам.

Важливим складником цього напряму виховання є правова освiта, яка забезпечується викладанням правових дисциплiн, пропагандою чинного законодавства викладачами  училища, органiзацiєю зустрiчей студентiв і спiвробiтникiв  училища з працiвниками правоохоронних органiв, проведенням “круглих столiв”, вечорiв запитань i вiдповiдей, виставок
тематичної лiтератури. Органiзацiйно правова освiта здійснюється передусiм викладачами правових дисциплiн.

Важливим засобом правового виховання в ІМУ є створення атмосфери вимогливостi щодо сумлiнного виконання студентами своїх функцiональних обов’язкiв, додержання положень i правил внутрiшнього розпорядку  училища, наказiв директора, розпоряджень завідувачів відділень.

Трудове виховання — має на метi формування любовi до працi та потреби в нiй, потреби в набуттi знань i вмiнь професiйно здiйснювати дiяльнiсть, реалiзовувати через неї свої нахили i здiбностi, виконувати свої обов’язки професiйно, вiдповiдально, якiсно. Трудове виховання ефективно впливає на становлення i розвиток волi, здатностi цiлеспрямовано переборювати труднощi, що виникають на життєвому шляху людини, сприяє усвiдомленню цiнностi працi та її провiдної ролi в утвердженнi iндивiда у суспiльствi i розвитку суспiльних вiдносин, учить правильно органiзовувати трудовий процес, творчо, iнiцiативно та зацiкавлено ставитись до самої працi, її результатiв, до людей, якi люблять i вмiють працювати.

Трудове виховання здiйснюється передусiм через залучення студентiв до конкретних видiв дiяльностi. Основний вид працi студентiв — навчання. Належно органiзований навчальний процес спонукає студентiв до цiлеспрямованого набуття знань i досвiду, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, оволодiння вибраною професiєю. Формування поваги та любовi до працi i потреби в нiй вiдбувається також через залучення студентiв до iнших видiв дiяльностi, зокрема громадсько-полiтичної, науково-дослiдної, самоврядної, художньої самодiяльностi, спортивних змагань, суспiльно корисної працi.

Оволодiння студентами спецiальними дисциплiнами, навчальними курсами “Безпека життєдiяльностi”, “Основи охорони працi” допомагає формувати культуру працi, слiдувати у цiй сферi законам розвитку людини, природи i суспiльства.

Професiйне виховання — взаємозв’язане з трудовим вихованням та є його логiчним продовженням. Суттю професiйного виховання є становлення студента як фахiвця. Розв’язанню даного завдання пiдпорядковується дiяльнiсть усiх структурних пiдроздiлiв ІМУ перш за все – директора, завідувачів відділень та кураторiв груп i кожного викладача.

Навчальний процес в  училищі є основною ланкою професiйного становлення студента. Тому принципово важливо поєднувати теорiю i практику, з найбiльшою ефективнiстю передавати студентам необхiдний обсяг знань i вмiнь, навчити їх систематично працювати над собою, вмiло користуватися набутими знаннями в ринковій економіці. Лекцiї, практичнi заняття, зустрiчi з фахiвцями, самостiйнi заняття в бiблiотецi, науково-дослiдна робота, пiдготовка курсових робіт — далеко не повний перелiк форм роботи на шляху професiйного становлення молодих людей. Важливою в цьому процесi є особистiсть викладача, передусім дисциплiн фахового спрямування. Одним з складників професiйного становлення є оволодiння знаннями та навиками роботи з людьми, психологiчна готовнiсть працювати в ринкових умовах та вiдповiдати за результати своєї роботи. Результатом професiйного виховання є любов i повага до вибраної професiї, глибокi та рiзнобiчнi фаховi знання i вмiння, творчий пiдхiд iндивiда до розв’язання наявних проблем, готовнiсть приймати нестандартнi рiшення, особиста вiдповiдальнiсть за справу, вiдкритiсть для нових досягнень науки, технiки i практики.

Естетичне виховання — покликано забезпечувати становлення i розвиток у студентів вiдчуття, розумiння i потреби у красi, усвiдомлення необхiдностi жити i творити за її законами, з позицій естетичних правил оцiнювати явища i процеси навколишньої дiйсностi. Естетичне ставлення людини до свiту пов’язане з емоцiйним переживанням, насолодою вiд сприйняття об’єктiв, якi розглядаються як довершенi, гармонiйнi, прекрасні. Свiдомiсть молодих людей — це вiдкрите поле для сприйняття рiзноманiтних, нерiдко суперечливих, естетичних iдей, поглядiв i теорiй. Найважливiшими завданнями цього напряму виховання є вироблення зрiлих естетичних смакiв, умiння вiдрiзняти насправді естетичнi цiнностi вiд хибних, надуманих, формування потреби в естетизацiї умов працi та проживання. Також необхідно навчити юнакiв i дiвчат працювати i спiлкуватися з iншими людьми красиво, діставати естетичне задоволення вiд результатiв діяльності.

Формування естетичної культури студентiв вiдбувається як у процесi навчання, так i в позанавчальний час. Теоретичним підґрунтям  естетичного виховання є дисциплiни соцiогуманiтарного спрямування, передусiм iсторiя, фiлософiя, соцiологiя, психологiя, культурологiя. Чуттєво-емоцiйна компонента значною мiрою реалiзується через участь студентiв у художнiй самодiяльностi, гуртках i студiях, заходах, що проводить студентська Рада, естетичне оформлення результатів праці студентів, вiдвiдування театрiв, виставок, музеїв, зустрiчi з дiячами лiтератури i мистецтва, проведення творчих вечорiв, читання художньої лiтератури та поезiї, слухання музики. Значну роль в естетичному вихованнi вiдiграють нацiональнi естетичнi традицiї, народна творчiсть (фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, архiтектура та iн.).

Виховання культури поведінки та спілкування спрямоване на набуття сукупності усталених морально-естетичних і соціально значущих якостей особистості, які виявляються в повсякденному житті та умінні співіснувати з іншими людьми.

Виховання культури поведінки ставить за мету засвоєння моральних вимог суспільства, закріплених у нормах, принципах та ідеалах, та їх інтеграцію в особистий досвід. Культура поведінки охоплює:

зовнішній вигляд;
імідж і презентація;
стиль життя і репрезентування себе.

Виховання культури спілкування, у свою чергу, передбачає формування таких якостей:

гуманності, толерантності;
уміння передбачати морально-психологічні наслідки своєї поведінки;
здатності до компромісів.

Виховання культури навчальної та науково-дослідної діяльності розглядається як цілісна, багатовимірна, багаторівнева, відкрита особистісно- й ціннісно-орієнтована система творчої самореалізації, саморозвитку, самовиховання, заснована на інтеграції логічних, інтуїтивних, евристичних, рефлексивних, емпатійних компонентів.

До найбільш ефективних педагогічних технологій, які забезпечують саморозвиток і самовиховання студентів, належать:

технологія проблемно-пошукового навчання;
особистісно-орієнтовані технології організації навчально-виховної діяльності студентів;
тренінги творчого саморозвитку, особистісного зростання, релаксації, аутотренінгу;
ігри-дослідження;
суб’єктно-орієнтовані дослідні практикуми;
інформаційні технології.

Виховання інформаційної культури у загальному розумінні – це виховання у сфері культури, пов’язаної із функціонуванням та користуванням інформацією в суспільстві.

Модель інформаційної культури особистості становлять три компоненти:

когнітивний блок (Інтернет-грамотність; навики поводження з інформацією; уміння організовувати пошук необхідної інформації; уміння працювати з відібраною інформацією: структурувати, систематизувати, узагальнювати, подавати у вигляді, зрозумілому іншим людям; уміння спілкуватися з іншими людьми за допомогою сучасних засобів інформації тощо);
емоційно-ціннісний блок (зміст інформаційних потреб та інтересів; мотиви звернення до різних джерел інформації та пов’язані з ними очікування; ступінь задоволення інформаційних потреб, самооцінка інформаційної компетентності тощо);
праксеологічний блок (способи пошуку та канали одержання необхідної інформації; інтенсивність звернення до різних джерел інформації та їх характеристика; застосування одержаної інформації в різних сферах своєї діяльності; способи розповсюдження нової інформації, форми діяльності в Інтернеті тощо).

Виховання інформаційної культури починається з формування інформаційної складової – знань. Саме вони, трансформуючись далі в уміння і навики, закладають основу когнітивного блоку, а потім безпосередньо впливають на рівень інформаційної культури студентів. Інформаційна культура студентів стає визначальним фактором їхньої майбутньої трудової діяльності.

Екологiчне виховання – спрямовано на утвердження у свiдомостi студентiв знань про природу як єдину основу життя на Землi, переконань про необхiднiсть гуманного ставлення до неї, особисту вiдповiдальнiсть за майбутнє, формування вмiння здiйснювати дiяльнiсть, дбайливо оберiгаючи довкiлля.

В екологiчному вихованнi беруть участь усi викладачi, куратори студентських академiчних груп, Рада студентів. Принципово важливим аспектом екологiчного виховання є усвiдомлення студентами потреби робити у процесi майбутньої професiйної дiяльностi все вiд них залежне для забезпечення екологiчно чистих умов виробництва.

Фiзичне виховання — це розвиток i змiцнення здоров’я студентiв, їхніх фiзичних задаткiв та здiбностей, утвердження активного, здорового способу життя, вироблення вмiнь самостiйно використовувати форми i методи фiзичної культури в процесi власної життєдiяльностi. Даний напрям виховання охоплює пропаганду здорового способу життя i конкретну дiяльнiсть, спрямовану на фiзичне вдосконалення та фiзичне загартування молоді. У сучасних умовах вкрай важливою є робота зi студентами щодо роз’яснення шкiдливостi вживання алкогольних напоїв i наркотичних речовин, куріння; також необхідно проведити профiлактичні заходи щодо запобігання рiзноманiтним захворюванням.

Фiзичне виховання здійснюється на заняттях із фiзичної культури, через участь юнакiв i дiвчат у роботi спортивних секцiй, клубiв, під час спортивних змагань, туристичних походів. Організовує та проводять роботу в даному напрямі викладач фізкультури, Рада студентів.

 

3. Організація виховної роботи

В ІМУ створено систему виховної роботи, що дає можливiсть охоплювати виховним впливом усiх студентiв — вiд першого курсу до останнього, здiйснювати виховний процес як у навчальний, так i в позанавчальний час. Виховання студентів забезпечується через дiяльнiсть усiх структурних пiдроздiлiв  училища — вiд студентської академiчної групи до ректорату.

 

Суб’єкти, що забезпечують реалiзацiю виховної  роботи в училищі

Суб’єктами, якi органiзовують забезпечення реалiзацiї концепції виховання студентiв  училища, є:

— директор  училища;

— Педагогічна рада  училища;

— заступник директора з виховної роботи;

— завідуючі відділень;

— iкуратори академічних груп на факультетах  училища;

— Рада студентів;

— бiблiотека;

Усi зазначенi суб’єкти планують свою роботу посеместрово, підбиваючи її пiдсумки в кiнцi навчального року з вiдповiдними висновками щодо дальшого полiпшення системи виховання в  училищі на наступний перiод.

Для того щоб дізнатися про потреби та інтереси студентів, їхню цiннiсну орiєнтацiю, специфiку сприйняття процесiв суспiльного життя в  училищі провадяться соцiологiчнi опитування студентiв.

В органiзацiї та здiйсненнi процесу виховання широко використовуються можливостi комп’ютерної технiки, зокрема Інтернет.

Контроль з метою досягнення високих результатів виховної роботи,  планування, реалiзацiю i координацiю виховних заходiв задля  пiдвищення їх загальних пiдсумкiв покладено на заступника директора з виховної роботи.

3.2.Виняткова роль викладача у виховному процесі

Виняткову роль у вихованні відіграє викладач  училища.

Ставлення професорсько-викладацького складу вузу до роботи, до оточення, високий рівень професіоналізму, ерудиція, самодисципліна, прагнення до творчості сприяє розвитку подібних якостей і у студентському середовищі. Саме інтелігентність, комунікабельність, тактовність створюють таку атмосферу між викладачами і студентами, коли останні стають рівноправними суб’єктами одного процесу освіти і виховання, саморозвитку, соціокультурного визначення.

Робота зі становлення громадянської й соціально-професійної позиції дає дієвий результат тоді, коли вона провадиться не в повчальній раціоналізованій формі, а здійснюється ніби поступово, невимушено, додаючи певної тональності в емоційному та моральному аспектах взаємин стосунків викладача і студентів. Тільки високопрофесійно й ідейно підготовлений та морально вихований викладач може зрозуміти всю масштабність завдань виховання майбутнього спеціаліста, виявити себе як справжнього педагога вищої школи.

Викладач вузу завжди був вихователем, утім сьогодні виховання може і має розумітися не як одночасне передавання знань і оцінних суджень від старшого покоління до молодшого, але і як взаємодія та співпраця викладачів і студентів у сфері їх спільного буття.

Авторитет викладача - інтегральна характеристика його професійної, педагогічної та особистісної позиції в колективі, яка виявляється в процесі взаєминв з колегами, студентами і справляє вплив на успішність навчально-виховного процесу.

Авторитет викладача складається з двох компонентів: авторитету ролі й авторитету особистості. Нині на перше місце виходить особистість викладача, його яскрава, неповторна індивідуальність, яка здійснює на студентів виховний (педагогічний) та психотерапевтичний вплив.

Авторитет викладача формується з достатньо високого рівня розвитку трьох видів педагогічних умінь: предметних (наукові знання); комунікативних (знання про своїх студентів і колег); гностичних (знання самого себе й уміння корегувати свою поведінку).

Можна диференціювати основні компоненти в діяльності викладача:

Конструктивна діяльність — пов’язана з відбором, умінням вибудовувати навчально-виховний матеріал та проектувати розвиток індивідуальності студента.
Організаційна діяльність — передбачає організацію своєї поведінки (педагогічні дії в реальних умовах діяльності) на заняттях і поза ними; зворотний зв’язок зі студентами (думка, знання, інтерес).
Комунікативна діяльність — спільна діяльність педагога та студента, побудова міжособистісної взаємодії (сприйняття і розуміння людьми один одного) і стосунків у процесі педагогічної діяльності, процес педагогічного спілкування.
Рефлексивна діяльність - уміння педагога аналізувати й адекватно оцінювати свою педагогічну діяльність, розвивати самосвідомість, яка виявляється в самопізнанні, самооцінці та саморегулюванні поведінки; прагнення до особистісного зростання, самореалізації та самоконтролю.

Отже, саме ці принципи повинні намагатися реалізовувати у своїй професійній діяльності викладачі  училища, здійснюючи не тільки освітній процес, але й виховний.

3.3. Роль кураторів академічних груп

Завдання інституту кураторства в сучасних умовах – допомогти розібратись і організувати, а не нав’язувати погляди, не підміняти студента в його діяльності. Важливим є також те, щоб робота кураторів не йшла в розріз зі студентським самоврядуванням, а доповнювала б його, утворюючи єдину демократичну виховну систему. Особливо потрібна допомога куратора у взаємодії студентів із численними училищними структурами і службами, які здійснюють навчальну й позанавчальну діяльність, в організації спеціальних заходів, особливо загальноучилищного характеру.

Найважливішими напрямами діяльності кураторів є:

адаптація першокурсників до нових умов навчання;
допомога студентам у розв’язанні їхніх соціально-побутових проблем і організація дозвілля;
допомога у формуванні в студентській групі атмосфери дружби, доброзичливості, згуртованості та взаємної підтримки, в усвідомленні причетності її до училищного співтовариства викладачів і співробітників, об’єднаних однією організаційною культурою, системою поглядів і цінностей.

Отже, найважливішим завданням удосконалення роботи куратора є допомога студентам в організації таких заходів, які дозволили б глибоко усвідомити, зрозуміти, відчути і сприйняти традиції  училища, його ціннісні орієнтації, ті стосунки і норми, які традиційно лежать в основі відносин і взаємодій у цьому навчальному закладі та за його межами (знайомство з історією  училища, участь у загальноучилищних заходах, організація екскурсій і зустрічей з видатними особистостями тощо).

Удосконалення діяльності кураторів передбачає також цілеспрямовану роботу за такими напрямами:

проведення з кураторами спеціальних тренінгів і семінарів, на яких вони одержують інформацію про вікові особливості студентів, про результати діагностики їхніх індивідуальних якостей та інтересів, про специфіку взаємодії зі старшими студентами, про нові методи та підходи у сфері консультування і підтримки студентів;
регулярне проведення кураторських нарад за участі адміністрації ВНЗ для окреслення та розв’язання загальних проблем;
організація на базі  училища конференцій з питань удосконалення роботи кураторів та обміну досвідом роботи в даній сфері;
видання пам’ятки та методичних рекомендацій для допомоги кураторові з оновленою інформацією про особливості роботи зі студентами.

 

 Заключні положення

 

Організація виховного процесу в структурних підрозділах училища потребує постійного вдосконалення, пошуку і приведення в дію нових форм впливу на студентів, відпрацювання нових методик. Разом з тим, потрібно активізувати традиційні види діяльності, збереження досягнень минулого.

Виховання повинно носити творчий характер, орієнтуючись на проблеми пов’язані із специфікою структурного навчального підрозділу.

Випускники училища мають бути не тільки знаючими спеціалістами, а людьми творчими, духовно багатими із демократичним світобаченням, здатними примножити історичні надбання українського народу і його внесок у розвиток світової цивілізації. В перспективі, університет повинен стати школою саморозвитку, самоуправління, самодисципліни, свідомої відповідальності викладачів і студентів перед українською нацією у своїй творчій співпраці на благо України.

 

 

Заступник директора

з виховної роботи                                                          Н.А.Рябова