Закінчивши ІМК, за спеціалізацією «Сестринська справа», можна розраховувати на роботу в лікарнях, поліклініках, лабораторіях, будинках відпочинку, санаторіях, на виробничих та промислових підприємствах – скрізь, де потрібна допомога лікарю при лікуванні або діагностиці хворих. Серед великої різноманітності специалізацій у цій професії особливо варто виділити спеціальність медсестри-анестезиста. Ті, хто вирішив обрати для себе такий життєвий шлях, працюють у сфері клінічної медицини, забезпечуючи посильну допомогу та підтримку хірурга та лікаря-анестезіолога.
Що входить до її обов’язків?
Універсальний солдат – саме так називають цих сестричок. Вони – очі, руки та вуха лікаря, і від їхньої компетенції та працездатності багато в чому залежить результат операції.
Список обов’язків медсестри-анестезиста досить великий, але найголовнішими є такі:
- виконання лікувально-діагностичних заходів, що призначаються лікарем;
- допомога у проведенні хірургічних операцій;
- підготовка апаратури для наркозу та контролю за ним перед роботою;
- контроль за станом хворого під час анестезії, інтенсивної терапії та реанімації;
- контроль дозування засобів для наркозу в доопераційний період та під час проведення операції;
- профілактичні дії щодо ускладнень у ході оперативного втручання;
- догляд за післяопераційними хворими;
- оформлення медичної та іншої документації.
Як видно з вищесказаного, професія медсестри-анестезиста означає гідний рівень знань, наявність необхідних навичок, а також хорошу витримку та здатність правильно реагувати в екстремальних ситуаціях.
Як стати медсестрою-анестезистом?
Щоб стати правою рукою лікаря, спочатку слід здобути середню професійну медичну освіту за однією зі спеціальностей – лікувальна, сестринська або акушерська справа. Після цього потрібно кілька років попрацювати за фахом – для того, щоб набратися досвіду. У цей час колеги по роботі контролюють, спрямовують та підказують правильні шляхи вирішення проблем майбутньому спеціалісту. Усі анестезіологічні посібники та реанімаційні дії за роки роботи мають бути доведені нею до автоматизму. І тільки потім хірург приймає рішення про допуск медсестри до операційної кімнаті – як свого основного помічника.
